Знайти в собі відвагу на відкриття арт-ін галереї виявилось не так просто, думала що так і не наважусь поділитись своїм внутрішнім світом, думками, мріями, баченням. Завжди хотілось ділитись тим що роблю, але страхи, страхи, страхи. Моє мистецтво, чи мій арт, то для мене звучить дико. Вважаю шо те шо роблю не є моїм, а є наслідком колективного розвитку, а значить й і належить кожному, або нікому. Одне точно: не лише мені, хоч і то є фатком що зуссиля, працю, радість зі створення вкладаю в то все я.
Буду створювати історії-описи, які згодом перетворються ( за допомогою алхімії розума) в іллюстровані книги, а може й анімовані мультики. Пишу без синтаксису, часами без граматики, "пишу" то теж частина арту, прояв креативної енергії, яка так і рветься вийти за рамки і створити щось нове, досілля не бачене.
Yorumlar